"Врата небес" – могутній дуб

Чудовий знавець дерев Дмитро Кайгородов так писав ще в XIX столітті: «Як орел між птахами, як лев між звірами, так дуб між деревами не тільки російськими, але і європейськими вважається «царем».

© Jean-Pol GRANDMONT

Пліній Старший писав, що дуби, незаймані століттями, такого ж віку, як і  всесвіт, вони своєї безсмертної долею вражають, як найбільше чудо. Легенди про могутніх деревах, що з'явилися ще до того, як виник світ, збереглися у різних народів Європи. Під кронами таких древніх дубів створювалися місця для священнодійства – перші храми язичників, там давали клятви, приносили жертви, чинили суд і кару.

Слов'яни присвячували дуб Перуна – головного бога, володаря грому і блискавки. Під найстарішим і величним дубом розміщували ідол Перуна, поруч палили багаття з священних дубових полін.

Могутньому Юпітеру присвячували дуб стародавні римляни. А в Стародавній Греції старий дуб був центром святилища Зевса. З-під нього витікав струмок, і оракул слухав тут шелесту листя, намагаючись почути пророцтва самого бога. Біблійні оповіді не раз згадують, що під дубом, сидять і приймають царства царі, під корінням дуба хоронять правителів, під дубом закопують чужих богів. Дуб, вважали древні, це врата небес, через які божество може з'явитися перед людьми. Символом непорушності  царської влади була дубова палиця, символом гордості, гідності, сили – вінок з дубового листя.

Без дубових гілок були неможливі ніякі священні дії у друїдів, а у кельтів під дубом творив свої чарівництва чарівник Мерлін. Коли прийшла епоха хрещення, люди швидше погоджувалися знищити ідолів, чим винищити священні дерева. Дуби з жертовниками зустрічалися в Києві, Вільно, інших місцях, деякі з них відвідувалися ще в середині позаминулого століття.

© Andrzej Barabasz

В печері святого Корнилія в Підмосков'ї, біля Палеостровского монастиря, був пень від дуба, який ріс в ущелині і був знищений зубами прочан, причому гризли його ще і в 1860 році. Народна медицина пропонувала гризти хворим зубом дубову кору і деревину.

Це дерево згадується і в народних прикметах: якщо дуб дає багато жолудів, то зима буде довгою, а літо – неврожайним. Все у дуба служить на користь людини. Кора містить дубильні речовини і застосовується для дублення шкір, настій її лікує запальні процеси порожнини рота, опіки. Жолуді йдуть на корм свиням і диким кабанам, а в смаженому вигляді – на приготування кавового напою. Але головне багатство дуба, звичайно ж, деревина міцна і довговічна.

© propio